Page 6 - molodaja_gvardija

напоминают о подвигах – ради нас.
Чтец 1 Спасибо вам, что у нас есть родители и друзья, за то, что небо над нами мирное и мы можем
жить в своей свободной стране!
Чтец 2 Такие раны не лечат ни доктора, ни время… Задержитесь на минутку. Подумайте…
Послушайте… Им было столько же, сколько вам сегодня. Но им никогда не будет больше.

Фильмы о молодогвардейцах
Шевцова (Выходит Чтец 1 с портретом и листьями)

Здравствуй, дорогая моя землячка Люба Шевцова!
Пишет тебе твоя ровесница из ХХI века. Любаша, я, как и ты, мечтаю стать артисткой. Какая
ты была озорная, весѐлая, жизнерадостная. Ты так любила жизнь! А друзья называли тебя
«Любка-Артистка».
Но война распорядилась по-другому. Тебе было всего 18 лет, когда ты шагнула в бессмертие.
Увяли цветы, которые ты так любила, опустели дома твоих друзей молодогвардейцев. А мама? Что
было с ней?! Каждый вечер она выходила за калитку встречать тебя.
Как же болело материнское сердце, когда тебя, полураздетую, в январский мороз увели
полицаи. Эти фашистские прихвостни, которые так жестоко мучили тебя, которые так бездушно
топтали цветы твоей юности.
О чѐм ты думала, когда в последний раз переступала порог родного дома? Ах, мама, мама,
что же будет с ней?!
Непокорѐнный гордый взгляд, последний миг, последняя секунда до шага в вечность. На
серой ледяной стене ты написала: «Мама, милая, я тебя сейчас вспомнила. Твоя Любаша».
Стрелки часов бегут неумолимо, проходят дни, годы, одна весна сменяет другую. Всѐ
торопится жить.
А клѐны, помнишь, которые ты посадила, стали такими большими и развесистыми. Знаешь, я
тоже посажу возле своего дома кленовые деревья в память о тебе, дорогая Любовь Шевцова!
Тюленин (Выходит Чтец 3 с портретом и самолетиком)

Лист молодогвардійцю Сергію Тюленіну
Сергію! Я звертаюся до тебе через сімдесят п’ять років після подій, які спонукали мене
написати тобі цього листа. Звертаюся, як до свого однолітка, хоч знаю, що сьогодні ти міг би бути
чиїмось прадідом, сивочолим, мудрим. Міг би, та не став, не судилося… Назавжди залишився
юним…
Я, як і всі мої однолітки, не знаю війни і не хочу знати. Мир і спокій землі – то справжній
земний рай, про який ти мріяв, за який віддав своє життя, який маємо ми, нинішнє покоління. В
глибокій шані я низько схиляю голову перед тобою і твоїми друзями.
Ти народився для щастя. Жив, радів. Твоє життя розпочалося світанком в душі і мандрувало
воно сміливо у світ таємничий, загадковий, незвіданий. Я знаю, ти був звичайним хлопцем, нічим не
відрізнявся від інших юнаків і дівчат, мав друзів, вчився, закохувався, відвідував авіамодельний
гурток, мріяв стати льотчиком.
Як же ти зміг в одну мить відмовитися від усього прекрасного?Переконана, тільки тому, що
треба було вирішувати долю Батьківщини – захищати рідний край. Інакше ти не міг вчинити.
Ти і твої друзі – безтурботні, життєрадісні школярі, стали сміливими підпільниками, суворими
народними месниками.
Ви жили, і кожен прожитий день був подвигом!
Дорогий друже! Я часто замислююся над своїм майбутнім. Чи зможу я протистояти
випробуванням і викликам нашого часу? Як навчитися перемагати труднощі? І я згадую ваш подвиг
– це кожен день короткого життя, прожитий з початку війни і до останнього подиху.
Громова (Выходит Чтец 4 с портретом и книжками)

Здравствуйте, дорогая Ульяна Громова!
Ой, нет, не так! Здравствуй, Ульянка, Улечка!
Можно я так буду тебя называть? У тебя такое красивое и необычное для нашего времени
имя! И я ненамного старше тебя, а отсюда и обращение на «ты». Пойми, мне так проще.
Ты была честной, доброй, трудолюбивой, талантливой, образованной девушкой. Я очень
хотела бы иметь такую подругу, как ты. Вот сейчас смотрю на твой портрет и вижу внимательные